У давній частині Успенської церкви зберігся первісний іконостас. Найбільш цінними в художньому відношенні є місцеві ікони та зображення архангелів Михаїла і Гавриїла па бічних входах до вівтаря. Зображення архангелів належать, безумовно, пензлю видатного художника свого часу, оскільки відзначаються професійною майстерністю і м’яким гармонійним колоритом.
Окреме місце серед культових споруд Волині кінця XVI11 ст. посідає унікальний за своїми архітектурними якостями базилікальний храм — церква святих Петра і Павла в с. Хорів на Острожчині.
Документально Хорів згадується з XVI ст. У 1617 р. від імені Краківського каштеляна князя Януша Острозького у відповідному Акті від 12 жовтня об’явлено про те, що під час татарського нападу серед інших сіл Острозької волості було сплюндроване і село Хорів.
У 1765 р. тогочасний володар Хорова князь Януш Сашушко разом з іншими селами подарував його великому коронному канцлеру С. Малаховському. Але в 1794 р. після входження Волині до складу Російської імперії Хорів та інші маєтки С. Малаховського були конфісковані і Катерина II подарувала їх генералу Ферзену. Генерал у 1802 р. продав Хорів графу И.-І. Іллінському, а нащадки його, в свою чергу, продали село державній казні.
Мурована церква святих Петра і Павла збудована на кошти С. Малаховського в 1781 р. Про це свідчить напис, вирізьблений трьома мовами (церковнослов’янською, латинню та польською) на камені, вмурованому ззовні в північно-східний ріг нави.
Храм розташований у центральній частині села, на підвищеній ділянці, яка виходить на головну вулицю. Значна висота будівлі, особливо триярусної вежі-дзвіниці головного фасаду, увінчаної високим чотиригранним наметом з перехватом у нижній частині, створює акцент у силуеті навколишньої забудови. Будівля відзначається виразною динамічною композицією об’ємів зі збільшенням висоти в напрямі північ-південь.
Як свідчать перекази, на Петропавлівській церкві в с. Хорів встановлено стародавній хрест, знятий за наказом канцлера С. Малаховського з Богоявленської замкової церкви в Острозі, яка в той час була в напівзруйнованому стані. А під час заснування храму нібито під престол в апсиді закладено кам’яну надгробну плиту одного з князів Острозьких (можливо, князя Василя).
Петропавлівська церква має ряд особливостей, які відрізняють її від інших культових споруд подібного типу. Перша з них, зумовлена бажанням підкреслити значущість храму поставленням його головним фасадом убік центральної вулиці села, була причиною орієнтації апсиди не на схід, як звичайно, а на північ.
Друга відмінність церкви — розміщення ризниці за апсидою на поздовжній осі будівлі на зразок окремих католицьких костелів. це свідчить про те, що Петропавлівська церква була збудована як уніатська.
Третя особливість — застосування у вирішенні інтер’єру храму так званої зворотної перспективи. У просторовій організації головного об’єму церкви — прямокутної в плані та значної за розмірами нави — основну роль відіграють два ряди колон на досить високих п’єдесталах. Випрямлення природної перспективи в даному разі досягнуто тим, що дві поздовжні осі. на яких розміщено колони та масивні балки стелі, поставлені не паралельно — відстань між ними збільшується в напрямку від входу до вівтаря. У цьому ж напрямку збільшується крок між осями колон, завдяки чому візуально збільшується довжина нави. Такий прийом свідчить, що творці храму грунтовно оволоділи досягненнями барокової архітектури. Завдяки цьому Петропавлівська церква в Хорові є унікальною спорудою серед культових будівель не лише Волині, але й України.
Ансамбль доповнює збудована одночасно з церквою цегляна огорожа майже прямокутного в плані просторого церковного подвір’я. її південний відрізок, який виходить на головну вулицю села, викладено так, що мурування утворює ажурні хрестики. У його центрі, на продовженні поздовжньої осі церкви, розташовані ворота. Разом з двома симетричними хвіртками вони утворюють центричну композицію. Пілони, що обмежують проїзд воріт, мають завершення у вигляді розірваного фронтону.
У лісовому краї північної Рівненщини, в центрі стародавнього с. Стара Рафалівка. відомого з другої половини XVII ст.. височить церква св. Миколи Чудотворця, збудована в останню третину XVIII ст.. Зведена як уніатська, на початку XIX ст. церква зазнала перебудов, метою яких було надання зовнішньому вигляду будівлі православних рис. Над геометричним центром храму зведено фальшивий дерев’яний верх на глухому підбаннику без вікон, увінчаний декоративною маківкою. Одночасно надбудовано верхній, квадратний у плані (зі зрізаними кутами) дерев’яний ярус вежі-дзвіниці над центром нартекса. увінчаний восьмигранним шатром і декоративною маківкою.
Будівлю церкви можна назвати унікальною: її об’ємно-просторова структура не повторюється в інших волинських храмах.