Володимирський собор
Останні публікації

Село Кочерги

Село Кочерги

Село Кочерги засноване у 1630-х роках за польського старост Олександра Пісочинського. 1687 року гетьман Іван Мазепа віддав село у володіння Михайлові Миклашевському, полковнику стародубському. Після нього селом володів син Степан, а опісля -онук Михайло. Протягом XVIII століття у селі була дерев’яна Миколаївська церква, яка занепала на початку XIX століття. На її місці в 1807 році на замовлення й коштом Михайла Петровича

Миклашевського було споруджено мурований храм. Він зведений за тим самим проектом, що і Воскресенська церква-усипальниця гетьмана Кирила Розумовського в Батурині 1803 року та Успенська церква у с. Новий Биків 1804 року . Територія храму наприкінці XIX століття була оточена мурованою огорожею з триарковою брамою. Церква не зазнала значних перебудов і втрат й добре зберегла первісні архітектурні форми.

Пам’ятка хрещата в плані, з напівкруглою апсидою та заокругленим західним раменом; стіни розчленовані пілястрами; з трьох боків — монументальні чотириколопні портики тосканського ордера (західний — пристінний, зі спареними колонами), завершені трикутними фронтонами. Над середохрестям підноситься масивна сферична баня на циліндричному підбаннику, увінчана глухим ліхтариком. Підбанник має круглі вікна. Над вхідним притвором з заходу підноситься невелика чотиригранна дзвіниця, увінчана сферичною банею.

Архітектурні форми будівлі досить монументальні, з мінімумом декору, витримані в стилістиці високого класицизму. Колони несуть повний антаблемент із тонко профільованими обломами; він як горизонтальна тяга оперізує всю будівлю. Великі прямокутні вікна влаштовані у плоских аркових нішах, над якими розміщені декоративні елементи у вигляді круглої ніші, вписаної в квадратову. Чолові грані північного й південного рамен розчленовані тосканськими пілястрами; віконні отвори розміщені в два яруси: унизу — аркові вікна витягнутих пропорцій, над ними — круглі вікна.

В інтер’єрі домінує добре освітлений простір середохрестя. Підбанник за допомогою сферичних пандативів спирається на півциркульні підпружні арки. Рамена об’ємного хреста перекриті коробовими склепіннями, вівтар і західне рамено закінчуються копхами. Притвор на першому ярус, дзвіниці перекритий зімкнутим восьмилотковим склепінням.

Церква мурована з цегли на вапняно-піщаному розчин,. Підмурки з бутового каменю. Церква потинькована й побілена.

В пандативах є олійні мальовання середини XX століття. Іконостас не становить історико-мистецької цінності.

Миколаївська церква в Кочергах — одна з визначних храмових будівель доби високого класицизму в Україні. її виявлено й обстежено автором у 1990 році, включено до Зводу пам’яток історії та культури України (том «Сумська область»). Проте її досі не поставлено на державний облік і не внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Село Кочерги разом з розташованим неподалік селом Волокитиним входило до єдиного маєтку дворян Миклашевських. У Волокитиному колись була Покровська церква, збудована 1857 року коштом Андрія Миклашевського (1801-1895) й знищена у 1955-1958 роках. Ця церква була мурована, хрещата в плані, однобанева, з триярусною дзвіницею на західному фасаді. Церква була вирішена в перехідній стилістиці від пізнього класицизму до романтизму. Класицистичною за характером є загальна хрещато-банева структура храму, а на романтичні впливи вказують неоготичні деталі фасадного декору. Цей храм був центром палацово-паркового ансамблю.

В інтер’єрі містився великий порцеляновий іконостас, виготовлений тут же, на Волокитинському порцеляновому заводі Миклашевських. Усе церковне начиння також було порцеляновим: кіоти, даро хоронильниці, панікадило, люстри, метрової висоти свічники тощо.

Церква простояла рівно сто років і була знищена протягом 1955-1958 років за розпорядженням Сумського облвиконкому від 26.06.1955 року для «… побудови корівника». При цьому були розграбовані й знищені безцінні порцелянові вироби включно.) іконостасом. Проти цього варварства протестував видатний українській"!  Художник, надіславши 29 червня 1956 рокутострого листа до тодішнього заступника голови Ради Міністрів Української РСР М. Гречухн. Проте це не допомогло, і в 1958 році М. Папенко сфотографував процес розбирання зруйнованих залишків церкви.

Комментарии запрещены.