На північній стіні ближче за всіх до Богородиці розміщено пророка Давида. В його образі сконцентровані риси пастуха, воїна, співця псалмів, мудреця, правителя, царя і пророка. Як і має бути, поряд його син — премудрий Соломон, який захоплює розкішшю вбрання і юною красою. Розсудливість перших років царювання та його богом натхненні писання назавжди залишаться джерелом мудрості й доброчесності. «Суєта суєт і все суєта», — говорить похмурий погляд його молодого обличчя, не підкуплений пишнотою й марнолюбством земної долі. Васнецов ретельно виписав порфіру персикового кольору; білу тіару, перлинні прикраси. Біля вікна, із-за пальмової гілки (їх дуже полюбляв малювати художник) видніється обличчя Наума, який у своїй книзі дає вказівку на історію Ассірії. Широко розплющеними очима святобливо розглядає Немовля на руках Богоматері, вбачаючи в Ньому здійснення свого пророцтва: «Осє на горах ноги посла доброї новини, що мир оповіщає!»…
Усі постаті пророків наповнені потужною енергією. Недарма сучасники Васнецова, вперше побачивши їх, повідомляли, що побоялися б зустрітися з ними у лісі. Але залишмо право розкриття характерних образів за художником. Це грізні месники за зневажений на землі Дух Господній, однаково готові прийняти страждання, віддати свое життя і дістати Його благословення. Над їхніми головами незвичайні, фантастичні сріблясто блакитні пальми, що характеризують пророків як оазис Божої мудрості; у ногах лілії, символ чистоти їхніх помислів і благовістя про непорочність зачаття.
Пишність розписів та убранства собору настільки різноманітна, що не дає змоги цілком охопити все, не пропустивши нічого. Композиція «Переддвер’я Раю» так високо розташована в барабані верхньої бані, що роздивитися її можуть тільки люди з чудовим зором із хорів. Виконав її також Васнецов. Там зображено небесного покровителя Києва — Архістратига Михаїла. Він разом з іншими архангелами небесними — Гавриїлом і Рафаїлом — стоїть перед райською брамою. Вони займають центр картини, з райдужного тла якого виступають ангельські постаті з чіткіше виписаними крилами. Праведники Старого Заповіту й християнські святі усіх часів і народів сходяться до брами. Вони вже в переддвер’ї раю, ще мить — і душі їхні потонуть в океані невимовного щастя. Неземне світло осяює їхні обличчя, і тут не можна оминути те розмаїття відтінків, якими художник користується для передачі загального екстазу передчуття блаженства.
Праворуч від центральної групи архангелів можна помітити розбійника, зігнутого під вагою хреста. Віра, яку він знайшов у ньому, врятувала його. Обіцянка, дана Спасителем «Ныне будеши со Мною в раю», — здійснилася. На його розпухлому від хресних страждань обличчі з відбитком багатьох злочинів — сильне поривання розкаяної душі, щире розчулення, яке надає йому краси.
Біля нього Васнецов розмістив фігури двох відомих грішниць. Марія Магдалина, яка була розпусницею, після проповіді Спасителя відродилася до нового життя, і воскреслий Христос явився їй першій. У соборі Марія Магдалина в темному покривалі на напів оголених плечах, розметавши своє розкішне волосся, яким вона колись обтерла ноги Його. До неї пригорнулась сивою головою Марія Єгипетська. Після звернення Богоматері до неї, розпусної й порочної, Марія Єгипетська зреклася від усього земного й провела 47 років у пустелі в молитвах і трудах.
Розбійником образ першої людини — Адама. Поруч Єва переживає трагедію людства, що почалася з її гріхопадіння. Все добре скінчилось — втрачений рай повернено. Ллє скільки було мук, скільки гріхів! Який важкий шлях! Адама тримає за руку ангел. З ними їхній син — благочестивий Лвель.