Постать Богоматері, незважаючи на свої розміри (до 8,87 м заввишки), не давить, а скоряє всіх, зберігаючи пропорційність з будь-якої точки огляду. Запреетольний образ і технікою виконання, і своєю релігійною ідеєю належить до кращих творів вітчизняного живопису. Зворушлива одухотвореність образу, звучність та благородство гами колориту й майстерність монументального вирішення ставлять «Богоматір» Васнецова в ряд кращих «Мадонн» світового мистецтва.
На жаль, друга важлива для храму композиція «Таїнство Євхаристії» можлива для огляду лише з деяких точок, важко доступних широкому загалу. Вона виконана Васнецовим з тією ж майстерністю. За живописною традицією мистецтва Київської Русі, а саме під впливом мозаїк Софійського та Михайлівського соборів, художник зображує Христа, що стоїть на прекрасній мозаїчній підлозі під покровом багато прикрашеного ківорію. В правій руці Він тримає хліб, у лівій — чашу з вином. Біля цього два ангели з рипідами, в лазурових шатах священнослужителів. З обох боків до Нього підходять апостоли, сповнені усвідомлення неземної важливості події, що відбувається, Одні дивляться на Ісуса, намагаючись осягнути божественну ідею, що осяває Його суворі риси, інші сповнені смиренності, нерозсудливої покори. Євхаристія — це благодаріння. Так називається велика пожертва Тіла і Крові Христової, яка відправляється на божественній літургії. Васнецов, син священика і колишній семінарист, легко орієнтувався в канонічних правилах церковного живопису й зображенні святих. Проте, розуміючи особливість собору, він хотів по-новому показати своє бачення художника-християнина. І він здійснив це, незважаючи на різні перепони, нерозуміння та явне невдоволення деяких членів комісії. Наприклад, у композиції «Євхаристія» від визнаного у Візантії зображення він зберіг тільки розташування тринадцяти постатей і двох ангелів, а також ківорій (покрив над престолом). Усі персонажі, атрибутика написані досить реально, без прийнято! на той час умовності в трактуванні осіб й убрання.
Праворуч від Христа стоїть Павло, невтомний борець за віру, посивілий в неперервних боях за неї, за ним — допитливий споглядач — молодий Матфей; далі — старий Марк з суровим і скорботним обличчям. За ним Сімсон. з печаткою напруженої задуми, наче вперше осягнув учителя як Сина Божого, чиє царство не від миру сього, хто прийняв на себе людську плоть лише заради того, щоб «заклатися і датися па поживу вірним». Варфоломей схрестив руки й спрямував погляд на Христа з покірною готовністю випити до дна з його чаші страждань. Замикає правий ряд юний Філіп.
Ліворуч Петро, що нахилив голову й склав руки в пориві палкої віри. Попереду ніч зречення, але Ісус знає, що Петро любить Його і що суть його ставлення до Бога не в цій хвилині людської слабкості, а в твердості віри й любові, яка і його призведе до мученицької кончини. Із-за спини Петра бачимо сиву голову Іоана з пророчим зором. Далі євангеліст Лука, Андрій Первозваний, Іаков, прозваний Воанаргес, що означає син Грому, і Фома, виснажений невірою шукач істини. Кожен персонаж має свій неповторний образ, у кожному бачимо властиві тільки йому особливості визнання і віросповідання Учення.
По боках «Євхаристії», на пілонах південного й північного вівтарів великі зображення Архістратига Михаїла та Архангела Гавриїла. Обидва вони одягнені в парчеві, розкішно оздоблені вбрання, у кожного в руках корогва з написом «Свят, Свят, Свят». Михаїл — грізний проводир небесного воїнства. Гнівно стиснені вуста тільки-но вимовили: «Хто є рівний Богові?» Як у всіх зображених художником небожителів, волосся в нього синювато-чорного кольору, такого ж кольору глибокі очі. В них застигло полум’я ворожнечі до переможеного ним зла. Звідси враження страхітливої реальності — на відміну від прозорості, примарності й легкості, які звичайно пов’язують з уявою про янгола. Саме таким і має бути захисник міста Києва або Парижа. оборонцем якого є теж він.
Праворуч розташоване зображення Гавриїла. смирного благовісника, безстрашного виконавця Вищої волі.
Своєю значущістю й втіленням привертає увагу композиція "Собор Вселенської Церкви». Тут зображено святих Василія Великого. Григорія Богослова. Іоана Златоустого як преді гавника Константинопольської, Афанасія Великого Алексапдрійського як представника церкви Єгипетської, і Св. Климента-папу Римського, представника церкви Латинської або Західної. Всі вони в церковному облаченні. з Євангеліями в руках, зображені перебільшено статично, наче на візантійських фресках; але Васнецов і тут надав кожному певну індивідуальність. Лише троє з них дивляться на вас.
Перший зліва — Василій Великий, блискучий вихованець Афін, який усі сили розуму, надзвичайної волі й ораторського таланту доклав на боротьбу з аріанством (єресь, що виникла в IV CT. і дістала назву від Александрійського пресвітера Арія.