Відвідавши за допомогою цієї книжки не лише міста, але н віддалені села Волинського краю, читач відкрив для себе створені тут протягом віків непересічні архітектурні та мистецькі пам’ятки, імена творців яких і донині залишаються невідомі. Ознайомився він і з творами народних майстрів-різьбярів, які доповнювали оздоблення храмів, а також зі штрихами біографії церковних і державних діячів та окремих митців далекого минулого.

Складною була історична доля Волині. Війни, які не раз. мов лавина, проносилися через її терени, зокрема Перша та Друга світові, безжальний чинник часу, людська недбалість і невігластво стали причинами загибелі або незугарної перебудови значної кількості монастирів і храмів. У зв’язку з цим великої актуальності для наших сучасників і нащадків набувають проблеми вивчення та збереження існуючих пам’яток  цих безцінних скарбів людського духу.

Для читача, можливо, було несподіванкою, що па волинській землі в XV-XVII ст. — у буремні роки лихоліть, феодальних чвар і частих спустошливих татарських нападів — не лише створювались уфортифіковані монастирські комплекси, але й пристосовувались до оборони окремі храми Божі. Як єдина мурована споруда серед дерев’яної сільської забудови, яка зазвичай гинула у вогні пожеж, храм викопував роль своєрідного форту. Під час ворожого нападу в ньому переховувались жінки з дітьми та старі люди.

Географічне положення Волині між Сходом і Заходом та особливості історичної долі цього краю знайшли своє відображення в культурі, зокрема закарбувались у монументальному храмовому будівництві. Відомі нам давньоруські святині відбивають традиційну об’ємно-просторову структуру й декоративне оздоблення, притаманні храмам різних земель епохи Київської Русі. У церквах XIII-XIV ст. помітний вплив західноєвропейського романського мистецтва, а в храмах XV-XV1 ст. застосовано елементи готичної архітектури. У волинських храмах залишив свій слід і стиль бароко.

У стилі класицизму на Волині створено ряд характерних пам’яток, а в другій половині XIX — на початку XX ст. тут, як і на всій території Російської імперії, без урахування місцевих будівельних традицій та особливостей запроваджувався псевдо-російський стиль.

Особливістю волинських християнських храмів, зумовленою історичними подіями, є перехід їх з одного церковного відомства до іншого. Засновані як православні в часи Київської Русі або у XV-XVI ст., храми та монастирі в XVII-XVIII ст. часто стають католицькими або уніатськими. І навпаки — католицькі костели та кляштори, створені в цей час. протягом XIX ст. передаються у відання православної церкви. Цей процес супроводжувався такими суттєвими перебудовами храмів та ансамблів, що без детальних досліджень іноді важко виявити первісний вигляд будівлі.

Цю книжку личило б закінчити на мажорній ноті, адже в Україні докорінно змінилося ставлення держави до релігійних переконань її громадян. Проте такі позитивні явища, як відродження духовного життя, відбудова давніх храмів і створення нових, на жаль, іноді призводять до несподіваних наслідків. У ряді випадків ремонт не лише звичайних церков, а навіть пам’яток архітектури, які охороняються державою, провадиться без погодження з відповідними інстанціями, а це спричиняє спотворення вигляду будівель.

Гортаючи сторінки цієї книжки, читач, напевне, звернув увагу на досить часто вживаний епітет "унікальний". Але для його використання є підстави: у храмовому будівництві Волині впродовж сторіч сформувалися справді унікальні типи храмів і видатні монастирські комплекси. І завдяки цьому архітектурна спадщина Волинського краю має надзвичайно велике значення для історії архітектури України.