У першому ескізі Васнецова до іконостасу князь Володимир зовні нагадує царя Берендея з «Снігуроньки», але наївну простоту казкового персонажа замінено на владну суворість. Святий рівноапостольний князь сповнений твердою рішучістю і строгими релігійними почуттями. Фігуру сивоголового Володимира трохи інакше повернено, шати його нерізкого кольору. Роздрібнене архітектурне тло ескізу замінено на нейтральне, щоб не відволікати від головного. Образ набув характеру історичного портрета хрестителя Русі — владного, непохитного в досягненні мети володаря могутньої держави. Святого Володимира зображено в пишних княжих шатах, напрочуд барвистих. Червона благородно-приглушеного відтінку порфіра, перла корони, кольорова емаль на хресті гармонує зі сніжною білизною бороди і матовістю обличчя. Тверда впевненість, з якою він тримає хрест, виказує в ньому недавнього войовничого язичника і князя, що звик керувати могутньою державою, поширив хрещення «вогнем і мечем». Та очі його сповнені святістю християнського вчення, а риси обличчя одухотвореністю нагадують популярного ідеолога, видатного філософа Володимира Соловйова, сучасника Васнецова.

Існує певна суперечність між образом князя Володимира, створеним Васнецовим, й історичними даними, засвідченими в енциклопедичному словнику. Вважається, що Володимир народився близько 962 року, а хрещення киян відбулося в 988 році, тобто коли йому було 26 років. Помер він у 53 роки. Так чому ж його зображено старим, покритим сивиною? Згідно з тлумаченням Васнецова, князя показано одразу після хрещення, коли владність «виказує в ньому недавнього язичника». Не 26-річним зображений князь і в знаменитому пам’ятнику на дніпровських кручах. Отже, народився раніше? Але це не збігається з літописами, тоді, виходить, хрещення Русі відбувалося не при ньому? І Володимирський собор звели й розписали незрозуміло для чого? Ось тут і проявляється особлива властивість християнства — не так важлива правдивість викладу історичних подій — головне, щоб була віра! Людство віддавна створювало міфи для узаконювання й возведения їх в постулати. Віра, Надія, Любов — діти Софії — премудрості. Усі вони разом в божественній гармонії створювали суспільство, рухали його розвиток.

Коли в роки Великої Вітчизняної війни Васнецов розробляв ескіз ордену Олександра Невського, то в ньому було втілено риси обличчя актора Черкасова, що зіграв роль князя у відомому фільмі. Такими є всі персонажі, втілені Васнецовим у його воістину реальних історичних портретах. Якщо порівняти збережені ескізи і стінопис Володимирського собору, то в них не можна побачити значних відмінностей. Абстраговані ідеальні образи, якими віруюча людина хоче бачити тих, до кого звертається з молитвою, звичайно не повинні бути схожими з особами сучасного їй життя. Васнецов не пішов цим шляхом — його образи цілком реальні і життєві.

Образ княгині Ольги в іконостасі лише частково відрізняється від ескізу. В тому ж словник)- про неї сказано: «Ольга, Св. княгиня, дружина Ігоря і мати Святослава, перша християнка на Русі. По смерті Ігоря, убитого древлянами, Ольга правила Руссю і, за словами літописця, передовсім жорстоко помстилася за смерть чоловіка. Вона хрестилась у955 році в Константинополі, за літописцем, хоч вірогідніше, що Ольга раніше прийняла християнство в Києві, бо імператор Константин Порфірородний говорив про її перебування в 957 році, але змовчав про хрещення. Хрестившись, вона намагалась схилити до християнства сина свого Святослава, жорстокого язичницького князя, та успіху, за переказом літописця, не мала. Церква православна вшановує її як святу і поминає 11 липня». Треба мати на увазі, що літературна тенденція, продиктована заданою ідеологічною доктриною, постійно тягне за собою деформацію історичної правди, хоч в основі таких легенд незмінно присутнє реальне ядро.

За усталеною історичною традицією, сучасники найчастіше беруть за основу свого погляду на питання про хрещення Ольги серйозне дослідження М. Ю. Брайчевського «Походження християнства на Русі». Він, як більшість сучасних учених, в хрещенні вважає Ольгу предтечею Володимира. Одночасно враховує і підкреслює приватний характер хрещення княгині — її самої, а не всього народу. Концепція «рівноапостольної княгині» знайшла також підтвердження в «Слове о законе и благо дати» Іларіона — найбільш ранньому творі про хрещення, в якому автор відтворив «Володимирову легенду». В «Житії Ольги» княгиня порівнювалася з царицею Савською, яка мудрістю змагалася з самим Соломоном.

Всі наявні відомості свідчать про те, що княгиня прийняла хрещення в зрілому віці. Тому не тільки образ, створений М. Нестсровим в іконостасі на хорах, де вона зовсім юна, з хрестом, позбавлений правдивості, та й навіть образ Васнецова на головному іконостасі сумнівний. Характерною особливістю всіх старокиївських джерел — літописних, агіографічних — є те, що вони всі пов’язують хрещення княгині Ольги з її перебуванням в Константинополі. Думка, що хрещення здійснив сам патріарх, імпонувала київським книжникам. Проте саме ця теза й викликала заперечення. Насправді 955 рік не міг бути роком Ольжиної подорожі і навряд чи був роком її хрещення. Тоді ці дві події треба в часі розділити. Швидше за все, Ольга хрестилася у Києві і до імператорського палацу прибула вже християнкою.

Художник, створюючи уявні портрети шанованих в народі історичних особистостей, брав на себе величезну відповідальність. Адже в людській свідомості вони будуть такими, якими їх зображено. Наприклад, ми не можемо уявити іншої-«не васнецовської» — княгині Ольги. На думку художника, Ольга носила одяг візантійської цариці. У неї вольове, розумне, рішуче, владне обличчя слов’янського типу, і тільки коли відведеш погляд від її грізних очей, звертаєш увагу на її пишні шати. Надзвичайно барвисті узорчасті тканини, та й це не головне. Вона тримає в простягнутій руці дерев’яну каплицю. Це свідчить про те, що Ольга вважається першою княгинею-християнкою. Французький археолог де Байо, що видав у Реймсі в 1895 році книгу про Васнецова, повідомляє, що в руках Ольги модель церкви, що у Вишгороді. Оскільки француз, знайомий з Васнецовим, був присутній при його роботі у Володимирському соборі, то можна припустити, що цю подробицю французу повідомив сам художник. Ця деталь говорить і про те, що модель церкви в руках того чи іншого персонажа в розписах є поширеним символом храмобудування.

«Стрітекш господнє». За законом Мойсся, кожна жінка через сорок днів після народження її дитини повинна була з’явитися в храм для принесення жертви очищення — ягня або, через бідність, двох голубів. Оскільки первісток належав Богові і мав служити в храмі, як викуп вимагалась жертва у 5 синклів.