Сьогодні Ближні і Дальні печери Києво-Печерської лаври сприймаються і як святі місця, і як унікальні пам’ятки.

Печери — це пам’ятки підземної архітектури, археології, історії і культури нашого народу. Всі київські підземелля, в тому числі й лаврські печери, — рукотворні. Обидва лабіринти Печерського монастиря викопувалися ченцями майже тисячу років. Сьогодні — це складна система взаємопов’язаних коридорів, що з’єднує поміж собою печерні приміщення. Вони розташовані на глибині від 5 до 15 м від денної поверхні в шарі слабозцементованого каолінистого піщаника, котрий має властивості кам’янистої породи, але водночас легко підласться обробці навіть примітивними інструментами.

На першому етапі свого існування печери служили місцем жительства ченців і місцем їх моління. С плином часу печерні лабіринти постають підземним цвінтарем, а згодом — місцем, куди ходять на прощу.

В радянський період Ближні і Дальні печери було музеєфіковано і перетворено в туристичні об’єкти, які щоденно відвідували тисячі екскурсантів.

Починаючи від 1988 р. печери Києво-Печерського історико-культурного заповідника знову стають монастирськими. Нині в монастирі поєднується практика використання печерних лабіринтів у релігійних і екскурсійних цілях.