Володимирський собор
Останні публікації

Церковне будівництво XVIII ст.

Церковне будівництво XVIII  ст.

Мурованому церковному будівництві Волині XVIII ст. хрещаті центричні храми посідають одне з провідних місць. У цей час створено певний канон, який знайшов своє відображення у формі плану, пірамідальні композиції об’ємів і висотному розкритті внутрішнього простору:

Проте, незважаючи на принципово однакову схему планової та об’ємно-просторової структур, кожна будівля цієї групи має неповторний своєрідний образ, що досягається варіюванням форм плану нави (квадрат, прямокутник, восьмикутник) та рамен просторового хреста (квадрат, прямокутник, п’ятикутник, шестикутник), а також архітектурними деталями та елементами оздоблення фасадів.

Згідно з літературними відомостями, серед центричних одноверхих волинських храмів XVIII ст. найдавнішою є Троїцька церква в с. Мил остів на Рівненщині. Вона збудована в 1717 р. "заботами помещика А, Трипольского", якого після смерті поховано у склепі під церквою.

Форма плану цієї значної за розмірами споруди — хрест з однаковими раменами. Розміри її по осях схід-захід і північ-південь — 28,4 м. До центрального, квадратного в плані об’єму за сторонами світу прилягають прямокутні в плані рамена, перекриті хрещатими склепіннями. З півночі та півдня апсиди симетрично розміщені вузькі невисокі приміщення ризниці та паламарні, перекриті циліндричними склепіннями з розпалубками. Чотири попружні арки, які тримають півсферу (діаметр — 8 м), над середохрестям спираються на масивні пілони.

Цілковита симетрія усіх частин відносно поздовжньої осі. яка притаманна Троїцькій церкві, проявилась і в тому, що на хори влаштовано двоє сходів, симетрично розташованих у товщі південної та північної стін бабинця, замість одних сходів, як це робилося завжди.

Архітектуру Троїцькой церкви характеризують чіткість плану, лаконічність об’ємно-просторової структури, простота і сувора велич форм. Ззовні кути об’ємів і площини фасадів розчленовані лопатками. Елементами декору служать нескладні сандрики над прямокутними вікнами, розвинений вінцевий карниз і карнизи трикутних фронтонів, якими завершуються торці рамен просторового хреста. Присадкуватий дерев’яний верх на восьмигранному підбаннпку над середохрестям, який дисгармонує з загальним архітектурним ладом будівлі, є результатом ремонтів XIX – початку XXст.

Оздоблення інтер’єру гармонійно доповнює іконостас. Дерев’яне позолочене барокове різьблення його деталей, виконане народними майстрами, відзначається оригінальністю і має велику художню цінність. Царські врата виконані з відхиленням від усталених традицій: на них немає зображень Благовіщення та чотирьох Євангелістів — уся площина заповнена вишуканим рослинним орнаментом.

Ідею п’ятикамерного п’ятиверхого хрещатого храму своєрідно втілено в архітектурі Покровської церкви в с. Тайкури на Рівненщині, збудованої в 1731 р. на кошти поміщика Пепловського. Споруда розташована в центральній частині села, па незначному підвищенні. За плановою та об’ємно-просторовою структурами церква належить до групи храмів, які відбивають один з основних напрямів у культовому мурованому будівництві України XVII-XVIII ст. Такий напрям сформувався на основі творчого освоєння архітектурних форм дерев’яного культового зодчества.

Це п’ятикамерний храм, у якого до центральної нави за сторонами світу прилягають бічні рамена, завдяки чому утворюється хрещатий план.

Покровська церква в Тайкурах відзначається рядом особливостей. Це насамперед унікальна п’ятикутна (замість шестикутної) форма плану південного, північного та східного рамен просторового хреста, що утворює композицію незвичайних об’ємів. Така форма плану зумовила застосування оригінальної конструкції перекриття п’ятикутних рамен: хрещате склепіння поєднується з Г-подібною попружною аркою.

Центральна частина будівлі — майже квадратна в плані простора нава — у другому ярусі за рахунок вузьких зрізаних граней переходить у восьмерик, перекритий восьмигранним зімкненим склепінням. Західне рамено — квадратний у плані притвор, перекритий хрещатим склепінням. Його другий ярус, у трьох гранях якого влаштовано великі отвори з півциркульними перемичками, служить дзвіницею.

Середохрестя увінчане восьмигранним куполом з декоративною маківкою. Дзвіниця над притвором перекрита високим три схилим дахом. Вічні рамена й апсида завершені п’ятигранними невисокими банями, що створює виразний складний силует.

Зв’язок архітектури мурованої Покровської церкви в Тайкурах з культовими дерев’яними спорудами виявився в композиції об’ємів будівлі. Особливо показовий у цьому відношенні її другий ярус. На відміну від єдиного за об’ємом другого ярусу мурованих п’ятикамерних храмів Київщини (Всіхсвятська церква Києво-Печерської лаври) або Лівобережжя (Троїцький собор Троїцького монастиря в с. Густинь Полтавської обл.), другий ярус Покровської церкви в Тай курах вирішений як об’єднання окремих замкнених камер, які поставлені щільно одна до одної і є, по суті, підбанниками верхів. Компактність їх розміщення забезпечила незвичне влаштування вікон у вузьких зрізаних гранях центрального восьмерика. Конструктивний принцип відведення атмосферних опадів у місцях прилягання бічних рамен до центрального об’єму повторює зразки дерев’яного культового будівництва.

Село Країв вперше документально згадується в Акті 1617р.: каштелян Краківський, князь Януш Острозький скаржиться, що під час татарського нападу розорено та спустошено його маєтки в Острозькій волості, втому числі і село Країв, частину його мешканців вбито, а частину забрано в полон.

Сільська забудова сформувалася біля ставка на невеликій рівнині та на схилах пагорбів, які оточують її з півдня й півночі.

Покровська церква в с. Країв збудована на одному з таких пагорбів коштом поміщиці Софії Міссіонової в 1739 р. Цей мурований храм відзначається простотою та чіткістю планово-просторової структури.

Покровська церква — тридільна триверха будівля, що складається з прямокутних у плані нави та бабинця, внутрішні розміри яких відповідно дорінюють 6,1×6,9 та 3,8×4,35 м, і шестигранної апсиди. Незвичайно великі розміри масивного контрфорсу, яким укріплена східна грань апсиди, наводять на думку, що в ньому, можливо, був улаштований невеликий тайник. Бабинець перекритий хрещатим склепінням, пава та апсида — циліндричними склепіннями з розпалубками над вікнами. У товщі південної стіни бабинця влаштовано муровані сходи на хори.

Вдало знайдені пропорції надають будівлі Покровської церкви стрункості й величі. Капітелі пілястр, які підкреслюють кути всіх об’ємів храму; нагадують спрощений варіант капітелей пілястр архітектурних пам’яток Києва кінця XVII ст. (Всіх-святська церква Києво-Печерської лаври, 1696-1698 pp.; Георгіївський собор Видубицького монастиря, 1696-1701 pp.). Бароковий ліпний орнамент, який увінчує скромний портал північного входу до храму, органічно пов’язаний з овальною іконою "Покрова". Обрамлення вікон відзначаються вишуканим малюнком деталей і контрастують з площинами обтинькованих стін.

Комментарии запрещены.